Objective of the study: to investigate the possibility of predicting the early neonatal adaptation of newborns based on clinical and instrumental data that assesses the status
of pregnant woman with COVID-19 infection and the fetus.
Materials and methods. The participants of the study were 58 pregnant women with a diagnosis of COVID-19 (group A) and 40 women with a physiological course of
pregnancy (group B), as well as their newborns. In addition to the analysis of standard examinations results, perinatal consequences for the mother and the fetus/newborn,
the association between the saturation level (SрO2) in the pregnant woman, the short-term heart rate variability (STV) according to cardiotocography data of the fetus and
the assessment of the newborn according to the Apgar scale was studied.
Results. The SрO2 level was 95% or more in 87.9% of infected pregnant women, in 12.06% it was 90–94% (critical for pregnant women). 10.3% of pregnant women
needed intensive therapy and respiratory support, 69% of women had inflammatory changes in the chest organs (pneumonia, etc.). Cardiotocography showed a significant
difference in the type of basal heart rate between the groups (χ2 = 14.9055, p = 0,00058) and STV (7.78 ± 2.56 vs 8.39 ± 2.03 ms) in groups A and B, respectively
(U = 687, p = 0.00022).
The Apgar scale index in groups A and B was 6.48 ± 2.39 and 8.05 ± 0.54 points, respectively (χ2 = 21.933, df = 4). 20% of newborns in group B had 7 points in the first
minute, 80% had 8 points or more. 51.85% of newborns in group A had scored 7 points or less (F = 0.00246, p < 0.05, odds ratio 4.308, 95% CI 1.681 – 11.037). 10.34%
of newborns required intensive care, 5.17% – administration of surfactant, 1.72% – artificial lung ventilation. Regression analysis showed that the Apgar scale indicator at
the first minute of life in newborns in group A depends on the SрO2 level of the pregnant woman (Y = 0.89X1 – 79.19), as well as on the STV (Y = 0.89X1 + 0.028X2 –
79.53), where Y is the score on the Apgar scale, X1 is the SрO2 in a pregnant woman, X2 is the STV.
Conclusions. Assessment of the hypoxemia degree in pregnant women with COVID-19 infection and the cardiotocographic assessment of the fetus state require special
attention: there is a direct association between these indicators and the assessment of the newborn according to the Apgar scale, which allows predicting the course of the
period of early neonatal adaptation. It is recommended that these newborns be classified as a risk group with a violation of the adaptation period and possible long-term
consequences.
Мета дослідження: вивчити можливість прогнозування ранньої неонатальної адаптації новонароджених на підставі клініко-інструментальних даних оцінки
стану вагітної з інфекцією COVID-19 та внутрішньоутробного плода.
Матеріали та методи. До дослідження було залучено 58 вагітних із діагнозом COVID-19 (група A) та 40 жінок із фізіологічним перебігом вагітності (група B),
а також їхні новонароджені діти. Крім аналізу результатів стандартних обстежень, перинатальних наслідків для матері та плода / новонародженого, вивчався
взаємозв’язок між рівнем сатурації (SрO2) у вагітної, показником short-term варіабельності (STV) серцевого ритму плода за даними кардіотокографії та оцінкою
новонародженого за шкалою Апгар.
Результати. Рівень SрO2 становив 95% і більше у 87,9% інфікованих вагітних, а у 12,06% – 90–94% (критичний для вагітних). Інтенсивної терапії та
респіраторної підтримки потребували 10,3% вагітних, у 69% жінок виявлено запальні зміни органів грудної клітки (пневмонія та ін.) Кардіотокографія показала
значну різницю за типом базального серцевого ритму між групами (χ2 = 14,9055, p = 0,00058) та STV (7,78 ± 2,56 проти 8,39 ± 2,03 мс) відповідно між групами
A та B (U = 687, p = 0,00022).
Показник шкали Апгар у групах A та B був 6,48 ± 2,39 та 8,05 ± 0,54 бала відповідно (χ2 = 21,933, df = 4). У групі B 20% новонароджених на першій хвилині
отримали оцінку 7 балів, 80% – 8 балів і більше; у групі A 7 балів і менше отримали 51,85% новонароджених (F = 0,00246, p < 0,05, ВШ 4,308, 95% довірчий
інтервал 1,681–11,037). 10,34% новонароджених потребували інтенсивної терапії, 5,17% – введення сурфактанта, 1,72% – штучної вентиляції легень.
Регресійний аналіз засвідчив, що показник шкали Апгар на першій хвилині життя в новонароджених у групі А залежить від рівня SрO2 вагітної
(Y = 0,89X1 – 79,19), а також від STV (Y = 0,89X1 + 0,028X2 – 79,53), де Y – оцінка за шкалою Апгар, X1 – показник SрO2 у вагітної, X2 – показник STV.
Висновки. У вагітних із COVID-19 особливої уваги потребує оцінка ступеня гіпоксемії самої жінки та кардіотокографічна оцінка стану плода: між цими
показниками та оцінкою новонародженого за шкалою Апгар є прямий зв’язок, який дає змогу прогнозувати перебіг періоду ранньої неонатальної адаптації. Цих
новонароджених рекомендується відносити до групи ризику з порушенням періоду адаптації та можливими довгостроковими наслідками.