Abstract:
Діагностика парапсоріазу (ПП) базується, в першу чергу, на клінічних
особливостях, результатах гістологічних та імуногістохімічних досліджень, а в
окремих випадках – на динамічному аналізі ефективності терапії (терапія ex
juvantibus). Діагноз дрібно- та великобляшкових форм парапсоріазу
підтверджується наявністю характерних поверхневих, неінфільтративних
папуло-сквамозних елементів, повільним прогресуванням, позитивним
симптомом Бернгардта, при ліхеноїдних формах захворювання важливим є
визначення феномену «облатки».
Діагностичні труднощі пов’язані як із різноманіттям клінічних форм ПП,
так і з відсутністю суворо специфічних гістологічних маркерів.
