Abstract:
Потенціал психологічної теорії праворозуміння приваблює юристів можливостями пізнання правових феноменів, їхньої дії на тлі різних проявів індивідуальної
або колективної психіки. На рівні теорії проблематика психології у юриспруденції, її методологічна роль розглянута у працях багатьох вчених, а саме: Є. Л. Доценко дослідив психологію механізмів маніпуляцій та захисту від них;
А. В. Овчиннікова – проблеми правогенеза і онтології права в психологічній теорії Л.І. Петражицького; В. І. Павлов – антропологічний тип праворозуміння як
відкриття людиновимірності права; О. В. Петришин – праворозуміння у вітчизняній теорії права; А. Г. Хочоян – основні напрямки праворозуміння в радянській
юридичній науці 20-х – 30-х рр. ХХ ст.; І. Л. Честнов – соціологоантропологічний тип праворозуміння в контексті посткласичної картини світу; та
ін. Утім наявні відомості про порушене у цій роботі питання не достатні й тому
актуальні для подальшого вивчення.
