№ 6 (197) 2025 р. С. 85–92

КЛIНIЧНИЙ ВИПАДОК СИНДРОМУ ХОЙЄРАЛЛА – ХРЕЙДАРССОНА, ЩО МАНIФЕСТУВАВ У ПIДЛIТКОВОМУ ВIЦI

О. Я. Гречаніна, Я. Р. Гречанін, Д. В. Школьнікова, Ю. М. Купріянчук,
О. М. Клімова

Харківський національний медичний університет, Харків, Україна
Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Міжобласний спеціалізований медико-генетичний центр – центр рідкісних (орфанних) захворювань», Харків, Україна
Державна установа «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева Національної академії медичних наук України», Харків, Україна

DOI 10.32782/2226-2008-2025-6-13

Проведено власне спостереження пацієнта з діагнозом синдром Хойєралла – Хрейдарссона (НН) мультидисциплінарною командою з 2020 по 2025 рік. Враховуючи скарги на лихоманку, вірусні інфекції, артралгіі, висип на шкірі, гепато і спленомегалію, мозочкову атаксію, гіперкератоз, телеангіектазії, лейкоцитоз з В клітинним імунодефіцитом, результати секвенування геному Regulator of Telomere Elongation Helicase 1) c.3791G>A (p.Arg1264His), гетерозигота; CNV знахідка: дуплікація DOCK8 (Dedicator of Cytokinesis) (екзони 1–26, CN≈3) VUS (варіант невизначеного значення), у молодого дорослого встановлений діагноз синдрому НН.

Синдром НН може мати атипічний перебіг і проявлятися в підлітковому віці. Підтвердження діагнозу можливе з використанням методу секвенування. Мультидисциплінарний підхiд сприяє стабілізації клінічних, гематологічних та біохімічних порушень при синромі HH.

Ключові слова: Синдром Хойєралла – Хрейдарссона, RTEL1, атакасія, артралгії, DOCK8.

REFERENCES

  1. Rolles B, Tometten M, Meyer R, et al. Inherited Telomere Biology Disorders: Pathophysiology, Clinical Presentation, Diagnostics, and Treatment. Transfusion Medicine and Hemotherapy. 2024; 51(5): 292–309. https://doi.org/ 10.1159/000540109.
  2. Speckmann C, Sahoo SS, Rizzi M, et al. Clinical and Molecular Heterogeneity of RTEL1 Deficiency. Frontiers in Immunology. 2017; 8: 449. https://doi.org/10.3389/fimmu.2017.00449.
  3. Hourvitz N, Awad A, Tzfati Y. The many faces of the helicase RTEL1 at telomeres and beyond. Trends in Cell Biology. 2024; 34(2): 109–121. https://doi.org/10.1016/j.tcb.2023.07.002.
  4. Walne AJ, Vulliamy T, Kirwan M, Plagnol V, Dokal I. Constitutional mutations in RTEL1 cause severe dyskeratosis congenita. The American Journal of Human Genetics. 2013; 92(3): 448–453. https://doi.org/10.1016/j.ajhg.2013.02.001.
  5. Nisar H, Khan M, Chaudhry QUN, Iftikhar R, Ghafoor T. Case report: A novel mutation in RTEL1 gene in dyskeratosis congenita. Frontiers in Oncology. 2023; 13: 1098876. https://doi.org/10.3389/fonc.2023.1098876.
  6. DeBoy EA, Tassia MG, Schratz KE, et al. Familial clonal hematopoiesis in a long telomere syndrome. The New England Journal of Medicine. 2023; 388: 2422–2433. https://doi.org/10.1056/NEJMoa2300503.
  7. Revy P, Kannengiesser C, Bertuch AA. Genetics of human telomere biology disorders. Nature Reviews Genetics. 2023; 24: 86–108. https://doi.org/10.1038/s41576-022-00527-z.
  8. Niewisch MR, Beier F, Savage SA. Clinical manifestations of telomere biology disorders in adults. Hematology American Society of Hematology Education Program. 2023; 2023(1): 563–572. https://doi.org/10.1182/hematology.2023000490.
  9. Stevens JB, Raj HA, Carson H, Savage SA. Publication of Second Edition Telomere Biology Disorders: Diagnosis and Management Guidelines. Blood. 2022; 140(1): 13078–13078. https://doi.org/10.1182/blood-2022-171040.
  10. Thompson AS, Niewisch MR, Giri N, McReynolds LJ, Savage SA. Germline RTEL1 Variants in Telomere Biology Disorders. American Journal of Medical Genetics Part A. 2025; 197(2): e63882. https://doi.org/10.1002/ajmg.a.63882.
  11. Xu HP, Niu H, Wang H, Lin J, Yao JJ. Knockdown of RTEL1 Alleviates Chronic Obstructive Pulmonary Disease by Modulating M1, M2 Macrophage Polarization and Inflammation. COPD: Journal of Chronic Obstructive Pulmonary Disease. 2024; 21(1): 2316607. https://doi.org/10.1080/15412555.2024.2316607.
  12. Ballew BJ, Yeager M, Jacobs K, et al. Germline mutations of regulator of telomere elongation helicase 1, RTEL1, in Dyskeratosis congenita. Human Genetics. 2013; 132(4): 473–480. https://doi.org/10.1007/s00439-013-1265-8.
  13. AlSabbagh M. Dyskeratosis Congenita: A Literature Review. Journal of the German Society of Dermatology. 2020; 18(9): 943–967. https://doi.org/10.1111/ddg.14268.
  14. Chatron N, Becker F, Morsy H, et al. Bi-allelic GAD1 variants cause a neonatal onset syndromic developmental and epileptic encephalopathy. Brain. 2020; 143(5): 1447–1461. https://doi.org/10.1093/brain/awaa085.
  15. Niewisch MR, Savage SA. An update on the biology and management of dyskeratosis congenita and related telomere biology disorders. Expert Review of Hematology. 2019; 12(12): 1037–1052. https://doi.org/10.1080/17474086.2019. 1662720.
  16. Armanios M. The role of telomeres in human disease. Annual Review of Genomics and Human Genetics. 2022; 23: 363–381. https://doi.org/10.1146/annurev-genom-010422-091101.
  17. Banaszak LG, Fiala E, Ceyhan-Birsoy O, et al. Subclinical Telomere Biology Disorder in Cancer Patients Heterozygous for the RTEL1 R1264H Founder Variant. American Journal of Medical Genetics Part A. 2025. https://doi.org/10.1002/ ajmga.70032.
  18. Morris ED. An Appreciation of The Gene: An Intimate History by Siddhartha Mukherjee and a Call for Expanded Training in the Responsible Conduct of Research. The Yale Journal of Biology and Medicine. 2017; 90(4): 661–665. PMID: 29259530; PMCID: PMC5733861.
  19. Deepthi K, Krishna MG, Santosh MP, Sakthivadivel V, Rao KR, Arvind M. Dyskeratosis Congenita: Beyond the Triad and Beyond the Cause. International Journal of Dermatology and Venereology. 2025; 8(3): 178–180. https://doi.org/10.1097/ JD9.0000000000000367.
  20. Peng YL, Qian XT, Tian YQ, et al. Dyskeratosis congenita combined with myeloproliferative disorder and trilineage cytopenia. Zhonghua Jie He He Hu Xi Za Zhi. 2025; 48(6): 540–547. https://doi.org/10.3760/cma.j.cn112147-20241010-00593.
Переглянути публікацію PDF