Hypermobility syndrome is a type
of mesenchymal dysplasia which is characterized by increased joint mobility in combination with
muscleskeletal system damage. Connective tissue dysplasia, including hypermobility syndrome,
characterizes by systemic damage. It is clear that connective tissue dysplasias in general and
hypermobility syndrome in particular are not such a “harmless” pathology. Difficulties in diagnosing
hypermobility syndrome are also related to difficulties in hypermobility diagnosing itself. The purpose
of the work is to propose a simplified screening method for joint hypermobility assessing, compare its
informativeness with traditional Beighton criteria, and to study both the hypermobility and
hypermobility syndrome prevalence in the adult population of the Southern region of Ukraine. 1060
people were examined, among whom benign hypermobility was registered in 14.9% and
hypermobility syndrome with a formed pathology of the musculoskeletal system in 1.7% of the
examined. The authors note the frequency of registration of hypermobility syndrome, which is
identical to complex rheumatological diseases, for example, Bekhterev's disease, gouty arthritis and
psoriatic arthropathy. The proposed method of screening diagnosis of joint hypermobility is quite
informative compared to the traditionally used Beighton method, is simple and accessible, does not
require special equipment, additionally allows determining the prevalence of hypermobility and can be
recommended for population studies and outpatient practice. The obtained data indicate the need for
clinical vigilance of family doctors, general practitioners and, of course, rheumatologists, from the
point of view of the appearance in the specified contingent of patients not only of lesions of the
muscleskeletal system, but also of other systems associated with general mesenchymal dysplasia
which causes clinical comorbidity.
Гіпермобільний синдром є
різновидом мезенхімальної дисплазії, яка характеризується підвищеною рухливістю суглобів у
поєднанні з ураженням опорно-рухового апарату. Сполучнотканинній дисплазії, у тому числі й
гіпермобільного синдрому, притаманна системність ураження. Зрозуміло, що
сполучнотканинні дисплазії загалом і гіпермобільний синдром, зокрема, не є такою вже
«нешкідливою» патологією. Складнощі з постановкою діагнозу гіпермобільного синдрому пов'язані також із утрудненнями діагностики самої гіпермобільності. Мета роботи -
запропонувати спрощений скринінговий метод оцінки гіпермобільності суглобів, порівняти
його інформативність із традиційними критеріями Бейтона та вивчити поширеність
гіпермобільності та гіпермобільного синдрому у дорослого населення Південного регіону
України. Було обстежено 1060 осіб, з числа яких доброякісна гіпермобільність була
зареєстрована у 14,9% та гіпермобільний синдром зі сформованою патологією опорно-рухової
системи – у 1,7% обстежуваних. Автори відзначають частоту реєстрації гіпермобільного
синдрому, яка є тотожною складним ревматологічним захворюванням, наприклад, хворобі
Бехтерєва, подагричному артриту та псоарітичній артропатії. Запропонований метод
скринінгової діагностики гіпермобільності суглобів є досить інформативним порівняно з
традиційно використовуваним методом Бейтона, простим і доступним, не вимагає спеціальної
апаратури, додатково дозволяє визначити поширеність гіперрухливості і може бути
рекомендований для популяційних досліджень та амбулаторної практики. Наведені фактичні
дані свідчать про необхідність клінічної настороженості сімейних лікарів, загальної практики і,
звичайно, ревматологів, з точки зору появи у вказаного контингенту хворих не лише уражень
опорно-рухового апарату, але й інших систем, що пов'язано із загальною мезенхімальною
дисплазією, що спричиняє появу клінічної коморбідності.
