Актуалізація комунікаційної компетентності педагога у цифровому форматі діяльності

Abstract

Стаття присвячена актуалізації комунікаційної компетентності педагога в умовах цифрового формату діяльності. У ній розглядаються виклики та можливості, що постають перед педагогами в процесі використання цифрових технологій для ефективної комунікації з учнями, колегами та батьками. Також аналізуються сучасні підходи та інструменти, які сприяють підвищенню комунікаційної компетентності в цифровому середовищі. В останні роки проблема професійної компетентності набула нового звучання і стала об’єктом пильної уваги дослідників у галузі гуманітарних наук, що пов’язано з глибокою цифровою трансформацією практично всіх сфер людського суспільства. У вітчизняній психології компетентність розглядається як особистісна властивість, яка в рамках діяльнісного підходу являє собою здатність, що сформувалася, стабільно і регулярно здійснювати діяльність, адекватну певним типам ситуацій, і на основі наявних компетенцій вирішувати різноманітні навчальні, соціальні та особистісні завдання, і яке з позиції особистісно-діяльнісного. підходу спрямовано підвищення ефективності цієї діяльності. При цьому з погляду представників компетентнісного підходу компетентність завжди соціально обумовлена, оскільки вона набувається в результаті взаємодії з оточенням та співвідноситься з діями у певних соціальних контекстах, маючи мотиваційну, етичну, соціальну та поведінкову складові. На сьогоднішній день виділяються різні види професійної компетентності педагога. Запитам сучасної педагогіки найбільше відповідають, на наш погляд, класифікації представників компетентнісного підходу в психології, які виділяють соціальноправову чи соціальну компетентність як уміння, пов’язані з професійним спілкуванням та поведінкою, спеціальну компетентність як наявність спеціальних знань та вміння застосувати їх на практиці, персональну чи індивідуальну компетентність як здатність до самореалізації у професійній діяльності та аутокомпетентність як уміння адекватно оцінювати свої можливості. Виділені дослідниками види компетентності відрізняються лише назвами та відповідають основним проблемним завданням професійної, у тому числі педагогічної діяльності. На наш погляд, кількість компетентностей, що виділяються, можна скоротити до трьох, об’єднавши в один вид здібності та вміння, пов’язані з особистісними властивостями. Таким чином, ми можемо говорити про предметну, соціальну та особистісну компетентність. Предметна компетентність включає роботу з матеріальними об’єктами природи і культури. Соціальна компетентність означає вміння комунікувати з іншими у різних ситуаціях спілкування. Особова компетентність відноситься до роботи з кордонами власної особистості.

The article is devoted to updating the teacher’s communication competence in the conditions of the digital format of activity. It examines the challenges and opportunities faced by educators in the process of using digital technologies for effective communication with students, colleagues and parents. It also analyses modern approaches and tools that contribute to the improvement of communication competence in the digital environment. In recent years, the problem of professional competence has acquired a new sound and has become the object of close attention of researchers in the field of humanitarian sciences, which is connected with the deep digital transformation of almost all spheres of human society. In domestic psychology, competence is considered as a personal property, which, within the framework of the activity approach, is a formed ability to stably and regularly carry out activities adequate to certain types of situations, and on the basis of existing competencies to solve various educational, social and personal tasks, and which of the positions personal and activity. the approach is aimed at improving the efficiency of this activity. At the same time, from the point of view of the representatives of the competence approach, competence is always socially determined, since it is acquired as a result of interaction with the environment and correlates with actions in certain social contexts, having motivational, ethical, social and behavioral components. Today, various types of professional competence of a teacher are distinguished. In our opinion, the classifications of representatives of the competence approach in psychology, which distinguish socio-legal or social competence as skills related to professional communication and behavior, special competence as the presence of special knowledge and the ability to apply it in practice, best meet the questions of modern pedagogy. personal or individual competence as the ability to self-realize in professional activity and auto-competence as the ability to adequately assess one’s capabilities. The types of competence identified by researchers differ only in name and correspond to the main problematic tasks of professional, including pedagogical, activity. In our opinion, the number of competencies that stand out can be reduced to three by combining the abilities and skills related to personal characteristics into one type. Thus, we can talk about subject, social and personal competence. Subject competence includes work with material objects of nature and culture. Social competence means the ability to communicate with others in various communication situations. Personal competence refers to working with the boundaries of one’s personality.