Глобалізований світ, який приніс нові технології, призвів до міжнародної інтеграції національних ринків і підприємств, у зв'язку з чим транснаціональним та малим підприємствам потрібні співробітники з міжкультурною компетенцією та знанням іноземних мов. Вища освіта дає студентам знання та досвід, які вони матимуть на все життя – це стартова смуга майбутнього студента. Інтернаціоналізація освіти стала визначальною характеристикою конкурентоспроможності закладів вищої освіти як на зовнішній, так і на внутрішньому контурах. Вона забезпечує інтегрування національного, міжкультурного та глобального рівнів у викладанні, навчанні, проведенні спільних досліджень та надання сервісних послуг університетами та системами вищої освіти. Проаналізовано інтеграційні тенденції європейського та євразійського освітнього простору, що активно розвивається; показано, що сучасне міжнародне співробітництво у сфері вищої освіти реалізується у мережевих комунікаціях стратегічних організацій-партнерів різних держав на основі сумісності цілей, ресурсів, інтересів, інструментів впливу, організаційних практик. У статті розглядаються особливості стратегії інтернаціоналізації у вищій освіті у країнах світу (Великій Британії, США, Китаю, Іспанії) на національному та інституційному рівні, яка формує парадигму міжнародного менеджменту у вищій освіті. В результаті показано, що основними
механізмами/інструментами інтернаціоналізації вищої освіти як соціальної технології управління стають: спільні/мережеві університети, консорціуми ЗВО, закордонні філії вишів, форуми ректорів, міжнародні між університетські асоціації, спільні освітні програми з видачею двох дипломів.
The globalized world, which has brought new technologies, has led to the international integration of national markets and enterprises, in connection with which transnational and small enterprises need employees with intercultural competence and knowledge of foreign languages. Higher education gives students
knowledge and experience that they will have for the rest of their lives - it is the starting line of the future student. The internationalization of education has become a defining characteristic of the competitiveness of higher education institutions both on external and internal circuits. It ensures the integration of national, intercultural and global levels in teaching, learning, joint research and service provision by universities and higher education systems.
The integration trends of the actively developing European and Eurasian educational space are analyzed; it is shown that modern international cooperation in
the field of higher education is implemented in network communications of strategic partner organizations of different states based on the compatibility of goals,
resources, interests, tools of influence, and organizational practices. The article examines the peculiarities of the strategy of internationalization in higher education in the countries of the world (Great Britain, USA, China, Spain) at the national and institutional level, which forms the paradigm of international management in higher education. As a result, it is shown that the main mechanisms/tools of internationalization of higher education as a social technology of management are: joint/network universities, consortia of higher education institutions, foreign branches of higher education institutions, rectors' forums, international interuniversity associations, joint educational programs with the issuance of two diplomas.
