Laparoscopic adrenalectomy has been recognised as the «gold standard» approach for benign adrenal tumours.
The majority of surgeons opt for transabdominal laparoscopic adrenalectomies, while retroperitoneoscopic
adrenalectomies in the prone position, which were pioneered by Waltz, offer certain advantages for patients.
OBJECTIVE – to compare the effectiveness and complication rates of transabdominal and retroperitoneoscopic
laparoscopic adrenalectomies.
MATERIALS AND METHODS. Between 2000 and 2021, our clinic performed 472 laparoscopic adrenalectomies. The
age of the patients ranged from 19 to 79 years, with a mean age of 50.5 ± 10.2 years. The patient pool consisted of
315 women and 157 men. The primary indications for operation were as follows: incidentaloma (32.5 %), pheochromocytoma (30.2 %), aldosteronoma (19 %), corticosteroma (10.3 %), myelolipoma (3.0 %), and metastatic
cancer (5.0 %). Tumour sizes ranged from 1 to 10 cm.
RESULTS. A total of 316 patients underwent transabdominal adrenalectomies: 206 patients had right adrenalectomies and 110 patients had left adrenalectomies. A total of 156 patients underwent retroperitoneoscopic
adrenalectomies. Seven patients required a conversion to a transabdominal approach, including three patients
with tumours exceeding 6 cm in size and four patients with tumours ranging from 4 to 6 cm. The conversion
rate amounted to 4.9 %. The retroperitoneoscopic approach showed certain advantages for patients with small
tumours, including shorter surgery duration, lower operative blood loss, diminished postoperative pain intensity,
a lower incidence of shoulder-tip pain, a faster transition to oral intake, and shorter hospital stays.
CONCLUSIONS. Both approaches were equally safe. In patients with small tumours, retroperitoneoscopic adrenalectomies outperformed the transabdominal approach in terms of shorter surgery duration, lower blood loss,
lower postoperative pain, faster recovery, and favourable cosmetic results. In patients with large tumours, the
transabdominal approach demonstrated better outcomes, with lower complication and conversion rates.
Лапароскопічна адреналектомія визнана золотим стандартом доступу для лікування доброякісних пухлин наднирників. Більшість хірургів віддають перевагу трансабдомінальним лапароскопічним адреналектоміям, тоді як ретроперитонеальні адреналектомії в положенні лежачи на животі, вперше запропоновані Вальцом, мають певні переваги для пацієнтів. Мета – порівняти ефективність трансабдомінальних та ретроперитонеальних ендоскопічних адреналектомій і частоту ускладнень, асоційованих з ними. Матеріали та методи. Із 2000 до 2021 р. у нашій клініці виконано 472 ендоскопічні адреналектомії. Вік пацієнтів становив від 19 до 79 років, середній вік – (50,5 ± 10,2) року. Серед пацієнтів було 315 жінок ≥ 157 чоловіків. Основні показання для операції: інциденталома (32,5 %), феохромоцитома (30,2 %), альдостеронома (19,0 %), кортикостерома (10,3 %), мієлоліпома (3,0 %), метастатичний рак (5,0 %). Розміри пухлин варіювали від 1 до 10 см. Результати. Трансабдомінальні адреналектомії виконано 316 пацієнтам (справа – у 206, зліва – у 110), ретроперитонеальні адреналектомії – 156. У 7 (4,9 %) пацієнтів здійснено конверсію в трансабдомінальний доступ (у 3 із пухлинами розміром понад 6 см 4 із пухлинами розміром 4 – 6 см). У пацієнтів із пухлинами маленького розміру ретроперитонеальний підхід мав певні переваги (менша тривалість операції, менший об’єм крововтрати під час операції, менша інтенсивність післяопераційного болю, менший ризик виникнення болю в плечовому суглобі, швидший перехід на оральний прийом їжі та коротший термін перебування в стаціонарі). Висновки. Обидва підходи були однаково безпечними. У пацієнтів із пухлинами маленького розміру ретроперитонеальні адреналектомії були кращими за трансабдомінальний підхід завдяки зменшенню тривалості операції, об’єму крововтрати, меншому післяопераційному болю, швидшому відновленню, добрим косметичним результатам. У пацієнтів із пухлинами великого розміру слід віддавати перевагу трансабдомінальному підходу через меншу частоту ускладнень і конверсій.