В даний час встановлено, що на
прогресування і результати інфекції, викликаної вірусом гепатиту С, впливає багато
факторів: зовнішній фактор (збудник), механізм розвитку фенотипу з переважним впливом
цитотоксичних Т-клітин, регуляторних Т-клітин ( NK-клітин), а також генотипові
характеристики пацієнта. Функціональна недостатність вродженого імунітету пов’язана з
пригніченням клітин адаптивного імунітету – HCV специфічних CD8+ Т-лімфоцитів. При
стійких вірусних інфекціях фенотип CD8+ T-специфічних клітин розщеплюється. При
цьому на клітинному рівні зберігаються функції цитотоксичності та дегрануляції, значно
пригнічується продукція цитокінів. В останні роки встановлено, що найважливіше місце у
формуванні імунної відповіді належить поліморфним генам цитокінів і генам їх рецепторів.
У зв'язку з цим продовжуються дослідження з виявлення генетичних маркерів, які пов'язані
з індивідуальною реактивністю організму на вплив вірусів гепатиту С і В, а також
прогнозування швидкості прогресування фіброзу і стабільності відповіді на противірусну
терапію. Мета дослідження – встановити зв’язок між імунним статусом, алельним
полімофізмом генів IL-4 (rs2243250), IL-10 (rs1800896), TNFα (rs1800620) та ступенем
фіброзу печінки у хворих на хронічний гепатит С. Обстежено 100 хворих на хронічний
гепатит С віком від 18 до 62 років. Ступінь фіброзу печінки встановлювали за допомогою
Fibroscan. Молекулярно-генетичні дослідження включали визначення поліморфних
варіантів генів IL-4 (rs2243250), IL-10 (rs1800896), TNFα (rs1800620). Визначення
субпопуляцій Т- та В-лімфоцитів (CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD19+) проводили методом
імунофлюоресценції. Вивчення алельного поліморфізму генів TNFα (rs1800620), IL-10
(rs1800896), IL-4 (rs2243250) та імунологічних показників виявило певні відмінності в
контрольній та основній групах пацієнтів. Пацієнти з гомозиготним генотипом CC IL-4
(rs2243250) мають менше фіброзних змін у печінці, ніж у пацієнтів з гомозиготним
генотипом TT IL-4 (rs2243250). Пацієнти з гомозиготним генотипом GG TNFα (rs1800620)
мають нижчий ступінь фіброзу печінки, ніж з гомозиготним генотипом АА TNFα
(rs1800620). Пацієнти з меншими змінами клітинного імунітету (зниження CD3+, CD4+,
CD16+, CD19+) мають менший ступінь фіброзу печінки, а пацієнти з вищим рівнем CD8+
мали більш виражений фіброз печінки. Наявність зв’язку між ступенем фіброзу печінки та
певними генотипами IL-4 (rs2243250) та TNFα (rs1800620) дає змогу використати отриману
інформацію як один із критеріїв швидкого прогресування фіброзних процесів печінки.
Виразність змін клітинного імунітету є додатковим критерієм ступеня морфологічних
порушень у тканині печінки.
It has
now been established that the progression and outcomes of HCV-infection are influenced by many
factors: an external factor (causative agent), the mechanism of development of the phenotype with
the predominant influence of cytotoxic T-cells, regulatory T-cells (NK-cells), as well as the
genotypic characteristics of the patient. Functional insufficiency of innant immunity is associated
with the suppression of adaptive immunity cells – HCV specific CD8+ T-lymphocytes. In
persistent viral infections, the phenotype of CD8+ T-specific cells is cleaved. At the same time, the
functions of cytotoxicity and degranulation are preserved at the cellular level, and the production
of cytokines is significantly inhibited. In recent years, it has been established that the most
important place in the formation of the immune response belongs to the polymorphic genes of
cytokines and the genes of their receptors. In this regard, research continues to identify genetic
markers that are associated with the individual reactivity of the body to the effects of hepatitis C
and B viruses, as well as predicting the rate of progression of fibrosis and the stability of the
response to antiviral therapy. The aim of the study – determine the relationship between immune
status, allele polymophism genes of IL-4 (rs2243250), IL-10 (rs1800896), TNFα (rs1800620) and
degree of liver fibrosis in patients with chronic hepatitis C. Materials and methods. The 100
patients with chronic hepatitis C aged 18 to 62 years were examined. The degree of liver fibrosis
was established by Fibroscan. Molecular genetic studies included the determination of
polymorphic variants of the IL-4 (rs2243250), IL-10 (rs1800896), TNFα (rs1800620) genes.
Determination of subpopulations of T and B lymphocytes (CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD19+)
was carried out by the immunofluorescence method. The study of allelic polymorphism of TNFα
(rs1800620), IL-10 (rs1800896), IL-4 (rs2243250) genes and immunological indexes revealed
significant differences in the control and study groups of patients. Patients with the homozygous
CC IL-4 (rs2243250) genotype have less fibrotic changes in the liver than those with the
homozygous TT IL-4 (rs2243250) genotype. Patients with the homozygous GG TNFα (rs1800620)
genotype have a lower degree of liver fibrosis than those with the homozygous AA TNFα
(rs1800620) genotype. Patients with lesser changes in cellular immunity (decrease in CD3+,
CD4+, CD16+, CD19+) have a lower degree of liver fibrosis. Patients with higher CD8+ levels
had more pronounced liver fibrosis. The presence of a relationship between the degree of liver
fibrosis and certain IL-4 (rs2243250) and TNFα (rs1800620) genotypes makes it possible to use
the obtained information as one of the criteria for the rapid progression of liver fibrotic processes.
The severity of changes in cellular immunity is an additional criterion for the degree of
morphological disorders in the liver tissue.
