Вступ. Сучасні схеми противірусної терапії хворих на хронічні вірусні гепатити забезпечують або тривале пригнічення реплікації збудника (наприклад, аналоги нуклеозидів при хронічному гепатитів В), або повну елімінацію вірусу (як препарати прямої противірусної дії
при хронічному гепатиті С). Але противірусні засоби не справляють суттєвого впливу на повне відновлення біохімічних процесів та попередження подальшого прогресу морфологічних
змін печінки. Все вище зазначене спонукає до продовження пошуку нових терапевтичних
стратегій, які пов’язані зі впливом на процеси фіброгенезу.
Метою роботи є оцінка можливості впливу препарату «Bicyclol» на фібротичні зміни у хворих на хронічний гепатит В+С з використанням неінвазивної шкали швидкості фіброзоутворення.
Матеріали і методи. Проведено обстеження в динаміці 62 хворих на хронічний гепатит В+С
(ХГВ+С). Всім хворим була призначена тривала противірусна терапія (пегільований інтерферон 48 тижнів). В основній групі (І група) хворим на ХГВ+С після завершення противірусного
лікування інтерфероном призначали препарат «Bicyclol», а контрольна група (ІІ група) –дотримувалася принципів правильного харчування та приймала традиційні гепатопротектори. На підставі виявлених кореляційних зв’язків було запропоновано неінвазивну шкалу для
оцінки індивідуального ризику швидкості прогресування фіброзу печінки.
Результати дослідження. На фоні застосування противірусної схеми лікування у більшості
хворих на ХГВ+С спостерігалась нормалізація показників цитолізу, але у деяких хворих вона
була нетривалою. Лікування препаратом «Bicyclol» сприяло подальшому зниженню показників цитолізу, у переважної більшості хворих на ХГВ+С активність АлАТ та АсАТ досягла
верхньої границі норми. У хворих на ХГВ+С, які отримували тільки базисне лікування без
протифібротичного компонента, спостерігалась тенденція до збереження підвищеного рівня
трансаміназ.
Висновки. Таким чином, використання гепатопротектора «Bicyclol» протягом 12 місяців забезпечує зниження цитолізу в печінці, супроводжується зменшенням виразності фіброзу,
а у деяких пацієнтів – зворотним його розвитком. Застосування запропонованої прогностичної шкали дозволяє оцінити необхідність раннього призначення протифібротічної терапії.
Introduction. Modern antiviral therapy regimens for patients with chronic viral hepatitis aim to achieve either
long-term suppression of pathogen replication (e. g., nucleoside analogs in chronic hepatitis B) or complete
elimination of the virus (such as direct-acting antiviral drugs in chronic hepatitis C). However, antiviral agents
do not have a significant impact on the complete restoration of biochemical processes or the prevention of
further progression of morphological changes in the liver. These limitations emphasize the ongoing need for
new therapeutic strategies that target the processes of fibrogenesis.
The aim of the work is to assess the possibility of the effect of the drug «Bicyclol» on fibrotic changes in
patients with chronic hepatitis B+C using a non-invasive scale of the rate of fibrosis.
Materials and methods. An analysis of the dynamics of 62 patients with chronic hepatitis B and C (HCV+C)
was conducted. All patients received long-term antiviral therapy consisting of pegylated interferon for 48
weeks. In the main group (Group I), patients with chronic hepatitis B and C were prescribed the drug «Bicyclol»
after completing antiviral treatment with interferon. The control group (Group II) followed the principles of
proper nutrition and took traditional hepatoprotectors. Based on the identified correlations, a non-invasive
scale was proposed to assess the individual risk of liver fibrosis progression.
Research results. Against the background of the use of an antiviral treatment regimen, the normalization
of cytolysis indicators was observed in most patients with CHB+C, but in some patients it was short-lived.
Treatment with the drug «Bicyclol» contributed to a further decrease in cytolysis indicators, in the vast majority
of patients with CHB+C, the activity of ALT and AST reached the upper limit of the norm. In patients with
CHB+C who received only basic treatment without an antifibrotic component, a tendency to maintain an
elevated level of transaminases was observed.
Conclusions. Thus, the use of the hepatoprotector «Bicyclol» for 12 months ensures a decrease in cytolysis in
the liver, is accompanied by a decrease in the severity of fibrosis, and in some patients – its reverse development.
The use of the proposed prognostic scale makes it possible to assess the need for early appointment of
antifibrotic therapy.