До питання комплексного лікування дітей з вродженими розщілинами верхньої губи і піднебіння

Abstract

У статті розглядаються питання комплексного лікування вроджених розщілин верхньої губи та піднебіння. Вроджені розщілини бувають ізольованими і сполученими. Ізольовані форми розщілин деякими лікарями вважаються легкими формами вади. Але це не зовсім правильне уявлення. Прооперувати такого пацієнта з гарним стійким результатом дуже складна річ. Пацієнти з сполученими формами пороку – це ще одна дуже велика група пацієнтів, у яких клінічні особливості і ХХХХХ функціональні відрізняються від ізольованої форми пороку. До таких пацієнтів потрібен інший підхід до оперативного втручання і процесу реабілітації. Зовсім особливими є пацієнти з так званими синдромальними діагнозами, у яких одним з симптомів цього захворювання є вроджена розщілина верхньої губи та піднебіння. Ведення таких пацієнтів є дуже складним. У цієї групи пацієнтів хірург завжди повинен співпрацювати з іншими фахівцями, які приймають участь у лікування цих пацієнтів, сумісно з ними планувати лікування. Ще однією особливістю пацієнтів з вродженою розщілиною верхньої губи та піднебіння є те, що у них частіше за все є порушення фізичного розвитку, порушення з боку органів зору, ЛОР-органів та інших органів і систем організму дитини. Ці порушення треба виявляти і враховувати їх при плануванні хірургічних втручань і реабілітації пацієнтів. При народженні дитини з вродженою розщілиною верхньої губи та піднебіння у сім’ї народженої дитини часто зустрічаються розлади у сім’ї. Цю соціальну проблему треба вирішувати. Проводити бесіди з батьками і роз’яснити, що ці вади можуть бути усунені. А якщо об’єднати зусилля з боку лікарів і батьків в реабілітації таких пацієнтів ефект буде найкращим. Ще одним аспектом цієї проблеми є порушення з боку зубо-щелепної системи, слизової оболонки порожнини рота, розвитку карієсу зубів. Таких пацієнтів треба лікувати в спеціалізованих центрах, де є в наявності щелепно-лицевий хірург, лікарі-стоматологи дитячого віку, ортодонти, ортопеди -стоматологи. І головне – в лікування цієї групи дітей повинно існувати таке поняття, як школа. Це зосереджує в собі послідовність кроків в плануванні оперативних втручань, обстеження і реабілітаційних заходів, які будуть враховувати всі вищенаведені аспекти.

The article deals with the issues of complex treatment of congenital cleft upper lip and palate. Congenital cleavage can be isolated or connected. Isolated forms of cleavage are considered by some doctors to be mild forms of malformation. But this is not quite the right idea. Operating on such a patient with a good stable result is a very difficult thing. Patients with conjugated forms of the defect are another very large group of patients whose clinical features and xxxxx functional characteristics differ from the isolated form of the defect. Such patients need a different approach to surgical intervention and rehabilitation process. Very special are patients with so-called syndromic diagnoses, in which one of the symptoms of this disease is a congenital cleft upper lip and palate. The management of such patients is very complex. In this group of patients, the surgeon should always cooperate with other specialists involved in the treatment of these patients, and plan treatment together with them. Another feature of patients with congenital cleft upper lip and palate is that they most often have physical development disorders, visual disorders, ENT organs and other organs and systems of the child's body. These disorders should be identified and taken into account when planning surgical interventions and rehabilitation of patients. When a child is born with a congenital cleft upper lip and palate, family disorders are common in the family. Conduct conversations with parents and explain that these shortcomings can be eliminated. And if you combine the efforts of doctors and parents in the rehabilitation of such patients, the effect will be the best. Another aspect of this problem is a violation of the maxillary system, the oral mucosa, and the development of dental caries. Such patients should be treated in specialized centers where a maxillofacial surgeon, pediatric dentists, orthodontists, and orthopedic dentists are available. And most importantly, in the treatment of this group of children, there should be such a thing as a school. This concentrates a sequence of steps in planning surgical interventions, examinations, and rehabilitation activities that will take into account all of the above aspects.