Due to the current economic instability, environmental and social change the problem of collaborative
governance is very urgent for Ukraine, as well as other developing countries. The purpose of this scientific article is to examine
theoretical and practical applications of the collaborative approach to the governing of the state, using a tripartite management
model. In particular, the paper investigates the tripartite model (triad) as an integrative framework that includes three sectorssocial, political and financial. The political sector is represented in government, financial one in for-profit organizations, and social
sector in any chosen NGO or NPO, which will act as a mediator between the public and government. Moreover, the author suggests
that only though collaboration between those three sectors the effectiveness of the state governance could be achieved, also
ensuring the sustainable development. The article presents a compelling argument against establishing sole power in the hands of
a single institutional entity, instead outlining the possible benefits of sharing power and responsibility among all citizens. Using
the example of Ukraine, it delineates a potential scenario where state adopts the triad to undertake a path to sustainable
development. Therefore, while the article limitations might be in that it carries mostly theoretical implication of the tripartite
management model, it nevertheless builds a successful ground for adoption of this model in the future by any developing country.
Через економічну нестабільність, екологічні та соціальні зміни проблема колаборативного
управління є надзвичайно актуальною як для України, так і для інших країн, що розвиваються. Метою цієї статті є
обґрунтування теоретичних положень та особливостей практичного застосування колаборативного підходу до
управління державою з використанням тристоронньої моделі управління. Досліджено тристоронню модель (тріаду)
як інтегративну структуру, яка містить три сектори: соціальний, політичний та фінансовий. Політичний сектор
представлений в уряді, фінансовий – у комерційних організаціях, а соціальний – у будь-яких недержавних організаціях,
які виступають посередниками між громадськістю та урядом. Крім того, автори припускають, що лише завдяки
співпраці між цими трьома секторами може бути досягнута ефективність управління державою, що також може
забезпечити сталий розвиток. У статті викладено переконливий аргумент проти встановлення єдиної влади в руках
одного інституційного утворення, натомість окреслено можливі переваги розподілу влади та відповідальності між
усіма громадянами. На прикладі України окреслюється потенційний сценарій, коли держава приймає тріаду задля
проходження шляху до сталого розвитку. Хоча обмеження статті і можуть полягати в тому, що в основному увага
приділена теоретичному обґрунтуванню тристоронньої моделі управління, проте саме воно створює успішний ґрунт
для практичного застосування цієї моделі в майбутньому.
