Постуральні деформації при хворобі Паркінсона: клінічний аналіз

Abstract

Постуральні деформації є частими інвалідизуючими ускладненнями хвороби Паркінсона та атипового паркінсонізму. Згідно з даними міжнародних досліджень, вони зустрічаються в однієї третини пацієнтів з ХП. Найбільш поширеними видами постуральних деформацій є: камптокормія, синдром «Пізанської вежі», антеколліс і сколіоз. У практичній медицині відсутні чіткі критерії діагностики даних деформацій, а пацієнти довгий час можуть не звертати уваги і не скаржитися на наявні порушення постави доти, поки не виникнуть труднощі при ходьбі або порушиться зір. Постуральні деформації, в основі яких лежить складний комплекс патофізіологічних порушень, є досить частою, хоч і не «облігатною» ознакою БП. Лікарю-клініцисту необхідно завжди пам’ятати про широкий спектр диференціальної діагностики порушень постави з метою їх корекції та попередження розвитку ускладнень. В даний час існує необхідність в більш детальному розумінні окремих механізмів формування постуральних деформацій для пошуку і підбору ефективної терапії, що в результаті значно підвищить тривалість і якість життя пацієнтів. Мета роботи – клінічне дослідження поширеності постуральних деформацій у пацієнтів з ХП. Показано, що постуральні деформації, в основі яких лежить складний комплекс патофізіологічних порушень, є досить частою, хоч і не «облігатною» ознакою ХП, вони виявлені у 29,6% обстежених пацієнтів. Найбільш частим видом ПД є камптокармія, яка значно обмежує рухові функції і знижує якість життя пацієнтів на всіх стадіях захворювання. Вік виникнення КК корелює з віковою поширеністю ХП. КК відзначена частіше у осіб чоловічої статі, а СПВ – у жінок. АК – рідкісне прояв ХП, виявлення цієї деформації передбачає наявність у пацієнтів іншого нейродегенеративного захворювання, або є наслідком некоректної дофамінергічної терапії. Лікарю-клініцисту необхідно завжди пам’ятати про широкий спектр диференціальної діагностики порушень постави з метою їх корекції та попередження розвитку ускладнень. Наявність виражених деформацій постави, особливо на ранніх стадіях ХП, вимагає ретельного дослідження вегетативного статусу для виключення можливої МСА.

Postural deformities are frequent disabling complications of Parkinson’s disease and atypical parkinsonism. According to international studies, they occur in one third of patients with PD. The most common types of postural deformations are: camptocormia, Pisa syndrome, antecollis and scoliosis. In practical medicine, there are no clear criteria for diagnosing these deformities, and patients for a long time can ignore and not complain about the existing impairments of posture until there are difficulties in walking or impaired vision. Postural deformations, which are based on a complex set of pathophysiological changes, are quite frequent, albeit not an «obligate» sign of PD. Clinicians should always remember a wide range of differential diagnosis of postural disorders with a view to correcting them and preventing the development of complications. Currently, there is a need for a more detailed understanding of different mechanisms of postural deformities in order to find an effective therapy options that will improve patient’s quality of life. The aim: clinical study of the prevalence of postural deformities in patients with Parkinson disease. It is shown that postural deformities, which are based on a complex set of pathophysiological disorders, are quite common, although not “obligatory” sign of PD, they are found in 29.6% of examined patients. The most common type of PD is camptocarmia, which significantly limits motor function and reduces the quality of life of patients at all stages of the disease. The age of onset of CC correlates with the age prevalence of PD. CC is noted more often in males, and SPT – in women. AK – a rare manifestation of PD, the detection of this deformity suggests the presence of patients with another neurodegenerative disease, or is the result of incorrect dopaminergic. The clinician should always keep in mind the wide range of differential diagnosis of posture disorders in order to correct them and prevent complications. The presence of severe postural deformities, especially in the early stages of PD, requires careful study of autonomic status to exclude possible MSA.