Дисертація присвячена підвищенню ефективності діагностики і
хірургічного лікування первинної відкритокутової глаукоми шляхом розробки
нового клініко-морфологічного методу діагностики з прогнозуванням розвитку
глаукомної оптиконейропатії та патогенетично обґрунтованого методу
хірургічного лікування.Мета дослідження - підвищити ефективність діагностики і хірургічного
лікування первинної відкритокутової глаукоми шляхом розробки нового клінікоморфологічного методу діагностики з прогнозуванням розвитку глаукомної
оптиконейропатії та патогенетично обґрунтованого методу хірургічного
лікування. В структурі захворюваності глаукомою основну частину займає первинна
відкритокутова глаукома і становить близько 80% від загального числа вперше
захворівших. За даними літератури у 2040 році загальна кількість хворих на
первинну відкритокутову глаукому становитиме близько 111,8 млн. Основними
методами діагностики при первинній відкритокутовій глаукомі є периметрія,
тонометрія та оптична когерентна томографія, яка дозволяє оцінити як
морфометричні параметри диска зорового нерва, так і визначити товщину
перипапіллярних нервових волокон і комплексу гангліозних клітин, пошкодження
яких виникають задовго до появи функціональних порушень. Однак даний метод
дослідження лише констатує факт вже наявних структурних змін і не має
прогностичної функції.
The dissertation is devoted to the problem of increasing the efficiency of
diagnosis and surgical treatment of primary open - angle glaucoma by developing a new
clinical and morphological method of its diagnosis and pathogenetically sound method
of surgical treatment.
In the structure of glaucoma incidence, the main part is occupied by primary
open-angle glaucoma and accounts for about 80% of the total number of first-time
patients. According to the literature, in 2040 the total number of patients with primary
open-angle glaucoma will be about 111.8 million.
The main diagnostic methods for primary open-angle glaucoma are perimetry,
tonometry and optical coherence tomography, which allows to assess both
morphometric parameters of the optic disc and optic nerve, peripapillary nerve fibers
and a complex of ganglion cells, the damage of which occurs long before the
appearance of functional disorders. However, this method of research only states the
fact of already existing structural changes and has no prognostic function.
Диссертация посвящена повышению
эффективности диагностики и хирургического лечения первичной открытоугольной глаукомы
путем разработки нового клинико-морфологического метода диагностики с
прогнозированием развития глаукомной оптиконейропатии и патогенетически обоснованного
метода хирургического лечения. Разработана математическая модель деформации решетчатой пластины с
повреждением нервных волокон. Внедрено в практику применение автоматического
определения степени риска развития глаукомной оптиконейропатии, учитывая внутриглазное
давление, диаметр и толщину решетчатой пластины, величина которой имеет высокую
обратную связь со стадией глаукомы (r = - 0,966, р˂0,05). Обнаружена связь между толщиной
решетчатой пластины и толщиной перипапиллярных нервных волокон (r = 0,504, р˂0,05) и
между показателем MD и степенью риска развития глаукомной оптиконейропатии (r = 0,578,
р˂0,05). В отдаленном периоде прогрессирование глаукомной оптиконейропатии отмечалось
у 20% и 50% пациентов со средним и высоким риском соответственно. Разработан и внедрен
в практику метод хирургического лечения открытоугольной глаукомы с супрацилиарным
дренированием, что приводит к увеличению коэффициента легкости оттока на 170%,
уменьшению коэффициента Беккера на 78%, увеличению разницы толщин хориоидеи между
оперированным и парным глазом в макулярной и перипапиллярной области на 275% и 96%
соответственно, что и является обоснованием стабилизации зрительных функций в
отдаленном периоде.